Як знайти час на творчість, щоб написати книгу

На власному прикладі описую підхід маленьких кроків, який допомагає раціонально поєднати роботу над замовними та власними проєктами або роботу в офісі та творчість.

Як знайти час на творчість, щоб написати книгу

Одразу зауважу, що я пишу не книги, а тексти для свого блогу, розсилки, сторінок у соцмережах. Це теж творчість, тому сподіваюся, що мій досвід допоможе вам знайти у своєму розкладі час на написання книги.

Раніше я розривалась між замовними проєктами і власними. Пріоритет належав замовним, тому що я в першу чергу робила те, за що одразу отримувала гроші, а творчі плани так і залишалися творчими планами.

Намагаючись все ж таки знайти час на творчість і зрушити з місця, я випробувала кілька підходів.

Міжпроєктний підхід

Спочатку я виконувала всі наявні замовлення, часто працюючи без вихідних, а потім за кілька вільних днів між проєктами намагалася надолужити все те, що не робила протягом місяця або двох по своїх проєктах.

Час ішов, з’являлися нові й нові замовлення, а вільні дні траплялися рідко й витрачалися переважно не на творчість, а на поточні справи, які теж назбирувалися, поки я працювала.

Отже, цей підхід виявився провальним, адже в наш час неможливо переробити всю роботу. Світ став справді безмежним, і принцип «сделай дело — гуляй смело» більше не працює. Треба вчитися самому ставити процеси на паузу, а не чекати, коли вони зупиняться.

Підхід одного дня на тиждень

Згодом я почала виділяти один день на тиждень для роботи над блогом — п’ятницю або суботу. Мені здавалося, що працювати регулярно раз на тиждень, а не уривками між проєктами — це хороша ідея. Вже можна виробити певну систему й налагодити регулярність. Хіба не класно працювати цілий день над однією справою, ні на що не відволікаючись?

Однак виявилося, що розгрібати за один день усе, що відкладалося протягом тижня, — доволі нудно. За цей один день я втомлювалася більше, ніж за весь тиждень. Творчість перетворилася на рутину, та й витрачати цілий робочий або вихідний день на блоги було шкода, бо здавалося, що в цей час десь там усе горить.

Підхід маленьких кроків

Врешті-решт я зрозуміла, що треба все поєднувати, а не чекати слушного випадку, і тепер намагаюся працювати над своїми проєктами кожного дня. До речі, на підтвердження цієї думки є дуже хороший приклад, хоча і з іншої сфери.

Приклад із книги Грега Маккеона «Без зусиль»

У листопаді 1911 року дві експедиції — британська та норвезька — вирушили до Південного полюсу.

Команда Руаля Амундсена, норвежці, долала кожного дня 15 миль за будь-якої погоди. Вони не зупинялися, щоб перечекати сніг чи сильний мороз, і не проходили більшу відстань за хорошої погоди. Кожного дня вони залишали позаду 15 миль.

Учасники експедиції Роберта Скотта, британці, діяли залежно від ситуації. В погану погоду вони відпочивали, а в хорошу йшли якомога довше. Якщо хороша погода трималася кілька днів, вони не гаяли час на відпочинок.

У результаті команда Скотта дісталася Південного полюсу на 34 дні пізніше за Амундсена. Крім того, британці прийшли дуже виснаженими, а п’ятеро з них померли. Натомість в команді Амундсена було все гаразд.

Нині я приділяю увагу своїм проєктам кожного дня приблизно по годині, а то й менше. Щоб не загубитися в процесі, я все планую заздалегідь. Так, на планування я можу витратити цілий день, але воно того варте.

Усі свої ідеї, які хочу втілити в блогах, я занотовую в таблицю в «Excel». Потім я розбиваю ідеї на дрібні цеглинки і кожну прив’язую до ґуґл-календаря.

Цеглинки — це мінімальні дії, які треба виконати, щоб можна було вважати ідею втіленою. Тільки мінімальні кроки, нічого зайвого.

Наприклад, ідея створити розсилку (нещодавно я її нарешті запустила) складалася з таких дрібних завдань:

  1. Зареєструватися в сервісі розсилок.
  2. Написати текст для форми підписки.
  3. Створити форму підписки.
  4. Написати текст для сторінки розсилки.
  5. Створити окрему сторінку для розсилки.
  6. Додати в меню пункт Листи від редакторки.
  7. Написати вітального листа.
  8. Налаштувати його автоматичну відправку.

Одне завдання — не більше години роботи.

Такий підхід і називають маленькими кроками.

Головне — робити завдання-цеглинки настільки дрібними, щоб їх можна було легко виконати і не втомитися. Вони мають бути автономними і при цьому складатися в один пазл.

Такі дрібниці легше обдумувати протягом дня, коли випадає вільна хвилинка, вони не лякають масштабністю, їх справді хочеться швидко зробити.

А потім оглядаєшся і дивуєшся, як багато зроблено за тиждень, за місяць — набагато більше, ніж якби я нічого не робила й чекала, коли з’явиться час, щоб зробити все одразу.

На жаль, у цьому підході було одне але. Мені важко відриватися від поточного проєкту й зосереджуватися на іншому. Вихід — я почала розбивати і замовні проєкти на цеглинки-блоки. Коли я завершую блок, я начебто ставлю крапку і можу спокійно приділити увагу іншим справам. Зникло відчуття покинутої на середині роботи. Я не хвилююся, що не встигну, бо в мене все розплановано. А форс-мажори… Що ж, завжди щось трапляється. І це нормально.

Маленькі кроки до написання книги

Якщо перенести підхід маленьких кроків на написання книги, то це може виглядати так.

Спочатку — планування. Обсяг майбутньої книги, кількість глав, сюжетні арки, персонажі, список подій для кожної глави. Якщо книга не художня, то тут простіше: визначаємося, з чого буде складатися кожна глава, з яких тем, рубрик, матеріалів.

Потім вирішуємо, що насправді ми можемо встигнути за годину, і ставимо завдання в ґуґл-календар. Нехай не на кожен день, але через день. Нехай це буде чернетка чернетки, навіть не книга, а образ майбутньої книги. Нехай не +10 сторінок, а лише +500 знаків кожного дня, але хоч щось. І справа піде.

Не думайте, що треба написати книгу, думайте, що треба написати всього-на-всього півсторінки, один-два абзаци, кілька речень.

Де взяти хоча б годину на творчість? Спостерігайте за собою кілька днів і фіксуйте, що саме ви робите. Проаналізуйте, чи можна це раціоналізувати: щось пришвидшити, від чогось відмовитися, щось спростити.

Якщо години все ж таки немає, беріть півгодини. Коли ви точно знаєте, що саме маєте зробити, то ви встигнете й за півгодини.

І ще одне застереження. Якщо у вас раптом якогось дня з’явиться не одна вільна година, а дві — не робіть більше, ніж заплановано. Краще відпочиньте.

Читайте также:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *