13 державних стандартів, необхідних редактору для роботи.
Стандарти з видавничої справи — це не рудименти радянських часів, які обмежують творчі порухи редактора, а його незамінні помічники. Не обов’язково тримати в пам’яті всі їхні вимоги, але варто мати їх під рукою та орієнтуватися в них, щоб швидко знаходити потрібну інформацію.
В Україні діє кілька десятків видавничих стандартів. Із повним переліком можна ознайомитися на офіційному сайті Книжкової палати. Якими з них користуватися, залежить від видання, над яким працює редактор, і питань, які виникають під час його підготовки до виходу у світ. Розкажу про ті стандарти, якими користуюся особисто.
- Державні стандарти щодо форматів видань
- Державні стандарти щодо оформлення вихідних відомостей
- Державні стандарти щодо оформлення списків літератури
- Державні стандарти щодо скорочення слів і словосполук
- Стандарти щодо видань для дітей
Державні стандарти щодо форматів видань
- ДСТУ 4489:2005. Видання книжкові та журнальні. Вимоги до форматів. Чинний від 01.10.2006.
Єдина цінність цього стандарту — таблиця форматів книжкових та журнальних видань. Незважаючи на те, що завдяки сучасній техніці можна надрукувати що завгодно й на чому завгодно, лише оптимальний формат дає змогу розмістити на сторінці все, що потрібно, і при цьому зменшити відходи паперу, а отже, знизити собівартість видання.
Державні стандарти щодо оформлення вихідних відомостей
- ДСТУ 4861:2007. Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості. Чинний від 01.01.2009.
ДСТУ 4861:2007 рятує, коли треба оформити у виданні обкладинку, титульний аркуш, його зворот та останні сторінки. Він містить інструкції для паралельних, багатомовних, перекладних, факсимільних, репринтних, серійних, багатотомних та інших видів видань, а також для перевидань. Однак цей стандарт не стосується електронних та картографічних видань.
Ім’я автора, перекладача, укладача, рецензента, художника-ілюстратора, назва видання, найменування видавця, рік випуску, тираж, обсяг, УДК, авторський знак, анотація, макет каталожної картки, ISBN, знак охорони авторського права, випускні дані та ін. — усі ці елементи, наче пазли, легко складуться в потрібний візерунок, якщо розташувати їх на сторінці так, як вимагає стандарт.
Дуже допомагає, що стандарт про вихідні відомості містить багато прикладів, а інформація структурована. Однак хотілося б, щоб у ньому було більше прикладів складних випадків.
- ДСТУ 7152:2010. Інформація та документація. Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках. Чинний від 01.10.2010.
ДСТУ 7152:2010 визначає обов’язкові елементи для публікацій у наукових журналах та збірниках (наприклад, відомості про авторів, назва публікації, анотація, резюме, УДК, ключові слова), а також закріплює вимоги до них. Ним я користуюся, якщо мені на вичитку потрапляють наукові журнали, збірники рецензій, тез, матеріалів конференцій, з’їздів, нарад тощо.
- ДСТУ 3017:2015. Інформація та документація. Видання. Основні види. Терміни та визначення понять. Чинний від 01.07.2016.
У цьому стандарті подано сучасну класифікацію видань, за якою хто завгодно легко розбереться, до якого виду належить видання, що готується до друку, — це монографія, антологія, дайджест, вибрані твори, підручник, методичний посібник чи щось інше. Зазвичай, ці відомості я вписую на титулі під назвою для пояснення чи доповнення її.
Також за цим стандартом я визначаю вид видання за цільовим призначенням, щоб вказати його у надвипускних даних (наприклад, це наукове, довідкове чи літературно-художнє видання).
- ДСТУ 3814:2013. Інформація та документація. Видання. Міжнародна стандартна нумерація книг. Чинний від 01.01.2014.
Що таке ISBN, де його розмістити у виданні і коли на одну книгу ставиться декілька ISBN — про все це розповідає ДСТУ 3814:2013.
Державні стандарти щодо оформлення списків літератури
- ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання. Чинний від 01.07.2007.
- ДСТУ 8302:2015. Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання. Чинний від 01.07.2016.
- ДСТУ ГОСТ 7.80:2007. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання. Чинний від 01.04.2008.
Без цих стандартів не скласти правильно жоден список літератури. Останнім часом частіше за все я зазираю саме до них.
ДСТУ 7.1:2006 визначає загальні вимоги і правила складання бібліографічного опису документа. Відповідно до нього я оформлюю бібліографічні покажчики, каталожні картки, списки рекомендованої літератури, списки опублікованих праць тощо.
ДСТУ 8302:2015 стосується оформлення лише бібліографічних посилань — внутрішньотекстових, підрядкових та позатекстових.
Стандарт ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 детальніше висвітлює оформлення заголовку бібліографічного запису, ніж ДСТУ 7.1:2006. Однак ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 не поширюється на бібліографічні посилання.
Детальніше про оформлення списків літератури в кінці документа читайте у цій статті: Оформлення списку літератури.
Державні стандарти щодо скорочення слів і словосполук
- ДСТУ 3582:2013. Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги та правила. Чинний від 01.01.2014.
- ДСТУ 7093:2009. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами. Чинний від 01.04.2010.
- ГОСТ 7.12―93. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила. Введ. 01.07.1995.
- ДСТУ 6095:2009. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Правила скорочення заголовків і слів у заголовках публікацій. Чинний від 01.07.2009.
Коли я не знаю, як правильно скоротити слово чи словосполуку у списку літератури українською, російською чи іншою мовою, я шукаю відповіді в цих трьох стандартах. Вони містять загальні правила й таблиці з прикладами.
Стандарти щодо видань для дітей
- СОУ 18.1-02477019-11:2014. Видання для дітей. Загальні технічні вимоги. Чинний від 25.06.2014.
Це галузевий стандарт, розроблений Міністерством освіти та науки України. У своїй практиці я користувалася ним один раз, коли у видавництві, де я працювала, раптом вирішили випустити серію книжок для дітей. Тоді й довелося розбиратися, якими шрифтами, якого кеглю, кольору і накреслення, на якому папері та якого формату можна друкувати книжки для дітей. СОУ 18.1-02477019-11:2014 регламентує навіть кількість рядків тексту на сторінці та кількість переносів.
Для мене державний стандарт — добрий порадник і гарний аргумент у суперечках із замовниками, авторами або дизайнерами. На жаль, деякі стандарти важко знайти, щоб придбати, і коштують вони дорого, тому моя колекція ще не повна.
До речі, я допомагаю оформити вихідні відомості у книжках відповідно до вимог державних стандартів. Звертайтеся) Контакти
Сподобалась стаття, але немає можливості скористатися нею прямо зараз? Збережіть цю добірку стандартів із видавничої справи в Pinterest, і вона завжди буде у вас під рукою.
